Шкільна любов

Категорія Думки вголос ©, Кохання | Опубліковано 01-05-2007

Вчора випадково зустрів своє перше кохання. Я лише привітався і пішов далі, але її посмішка відразу повернула мене до теплих спогадів… Ще в 5-му класі вона запала мені в очі. Саме тоді й зародилися ті чисті і наївні почуття. Її тендітні руки, мила посмішка, і чарівні очі полонили моє серце надовго. З кожним днем моя зацікавленість до неї зростала. Та я тоді ще був скромним і сором’язливим, щоб розповісти їй про свої почуття. Я кожного разу обіцяв собі, що підійду до неї і скажу, що люблю її, але щоразу виникав якийсь страх. Та от випадково, десь в класі 6-7-му (точно не пам’ятаю), я дізнався, що наші почуття взаємні (розповіла однокласниця). І тоді я вирішив написати любовного листа. Я власноруч зробив конверт у вигляді сердечка. Взяв чистий аркуш паперу і почав писати… Сам текст листа я уже не пам’ятаю. Пам’ятаю лише, що там крім освідчення був ще й вірш (складений мною). Я непомітно підклав цього листа в її портфель і… наступного дня вона підійшла до мене і сказала, що теж їй подобаюсь. Яке це було щастя для мене… Пам’ятаю наші поцілунки, наші обійми. Як нам класно тоді було вдвох. Але з часом уся закоханість минула. От так раптом. Я в якийсь момент зрозумів, що не люблю її, що це була просто закоханість. Але я не шкодую про ті дні, коли ми були разом. Адже це була справжня шкільна любов, яка, як правило, триває недовго. Наївна і чиста. Напевно, не має людини у якої не було б шкільного кохання. Воно, в більшості випадках, проходить, але спогади залишаються.
Зараз моє серце наповнене спражнім коханням. Я знайшов ту людину, яку (я впевнений) покохав назавжди. Зі своєю дівчиною я зустрічаюсь уже трохи більше 2-х років і 9 місяців. І за цей час зрозумів, що це і є справжня любов. Але про це вже іншим разом…
P.S. Перепрошую за стилістичні та граматичні помилки.

Коментарі 9 коментарів

Прокоментувати


Загрузка ...