Наводячи порядок у шухляді, натрапив на зошит з віршами, які я написав десь в 16 років. Більшість з них є примітивними, на мій погляд, але деякі все-таки можна взяти до уваги. Зокрема, вірш про життя:
Життя! Як багато в цьому слові
І радощів, і горя, і турбот;
Сьогодні – смуток, завтра – щастя, і знову -
День наповнений скорбот.
Життя! Яке воно прекрасне:
Наповнене любов’ю і теплом,
Але водночас і нещасне,
Бо зло гуляє поруч із добром.
Життя! Яке воно коротке!
Не встигнеш оглянутися назад -
Як ти уже старий, неповороткий
І будеш іншим роздавать порад.
Тому живи, радій життю.
І не розтрать часу даремно.
Віддай всю волю почуттю,
І щастя відповість тобі взаємно.
Вірш хороший. Але цікаво, шо саме сьогодні я теж копався у своєму столі і знайшов чимало цікавих творів “власного виробництва”:) так приємно згадати старе…
Дивне співпадіння, але я теж вчора прибирав у кімнаті і знайшов декілька зошитів та блокнотів зі своєю “творчістю:)”. 18 липня – якийсь день знахідок:) ще йодночасно все знайшли))
Хм… скільки людей, які вірші пишуть, чи писали принаймні…