Життя цікавеMehanik`s blog

я зі своєю дівчиною живу вже 3,5 роки, і тепер точно знаю що з нею одружуся, і знаю приклади коли люди зустрічалися 2 роки але не жили разом, потім одружились, і через рік розвелися із за побутових проблем.

Я знаю приклади, коли люди прожили разом 3 роки, потім одружились,прожили ще 4, а зараз, дуже може бути що розведуться. Причина дуже банальна, виявляється вони не достатньо один одного взнали за 3 роки спільного життя. Ось така сумна історія…

Я вважаю, що в різний вік ціняться різні риси. Я по собі бачу – на різне звертаєш увагу. От саме тому через років 1-2-3 (як кому повезе) після одруження, і заходиш в стан шоку від того хто поряд з тобою.
Жити разом? Я проти. Я не за штамп в паспотрі, він для мене нічого не значить, але якщо б вже жила з людиною, то в церковному шлюбі. Очевидно то питання для кожного індивідуальне. Думаю, що всі риси можна нормально простежити і коли зустрічаєшся, просто на них тоді не завжди увагу звертаєш… Адже й так вихідні, відпочинок, забави і тд. люди, котрі зустрічаються проводять разом. Можливо треба попектись, щоб набути здатність розрізняти зародки рис… а може такий дар дається комусь і без шрамів ))
Також знаю друзів, котрі жили разом, а після одруження розвелись… мабуть річ не в тому.

Багато випадків, коли люди, знаючи один одного короткий час (кілька місяців), одружуються і живуть “душа в душу”, як кажуть…А ті, хто ж зустрічається по 3-7 років в кінці кінців розходяться…Час – не є гарантією стійкості шлюбу. Все залежить особисто від кожного: вміння поступатись та терпіти, підтримувати, вміти чути, а не слухати…
Цивільний шлюб – не є засобом пізнання один одного, як виправдовують люди самі себе, це загальноприйнята суспільством форма вільних стосунків, маска розбещеності…

Шановна Тетяно. Я живу цивільним шлюбом вже 6 років. Але ні про себе ні про свою дружину, я не можу сказати, що ми розбещені, чи займаємось чимось таким :о). Я не буду стверджувати про дружину, а що стосується мене, то моє ставлення до нашого спільного життя, значно серйозніше ніж у більшості людей, які оформили свої стосунки офіційно. До того ж, жодний закон не може зроби людину нормальною. Людина або такою є від природи, або вона врешті решт наплює на іншу людину не дивлячись на всі закони. Отже закон потрібен тільки для того, щоб наказати людину, але не зробити людину кращою. То навіщо обманювати себе і інших законним шлюбом? :о)

[...] звідси Обговорити статтю на Форумі »» (Поки що немає [...]

Я думаю, что гражданский брак – это просто удобно. Прежде всего, дань современной моде и нравам. Сегодня мы поощряем безответственность, а это есть одна из форм безответственности. Во все времена считалось, что если человек способен взять ответственность за себя и другого, он готов вступить в брак. Сегодня мужчинам удобно прикрываться ложной свободой, которая лишает возможности брать ответственность за дркгого человека и нести ее. Женщинам же ничего не остается кроме как соглашаться или оставаться одинокими. Но мир так сотворен,что мужчина прежде всего обязан брать на себя эту ответственность!?.Но увы!…

Я мабуть спробую підсумувати все сказане вище…:)))Оскільки у думці кожного є доля істини.
Якщо розібратись, то насправді, як вже зазаначалось, все залежить від ставлення до того чи іншого виду шлюбу (зареєстрованрого\цивільного), є люди, які перебуваючи в зареєстрованому, ставляться один до одного гірше аніж ті, що перебувають в цивільному.
Щодо останнього висловлювання, то не потрібно з жінок робити жертв, адже жінка має такі ж права і можливості як і чоловік, просто не хоче і не уміє їх відстоювати…

А я хочу розмежувати поняття. Вільні сімейні стосунки, тобто проживання осіб до узаконення, в чинному законодавстві України названо фактичним шлюбом, або сумісне проживання, а цивільний шлюб в юриспруденції- оформлення стосунків офіційно в РАЦСі без вінчання в церкві.