Ідеальних людей, як правило, не буває. Та й звідки вони візьмуться, коли навколо переважає один негативізм. І з цим треба змиритися – намагатися з розумінням ставитися до недоліків людей (маю на увазі внутрішніх – їхній характер, поведінку).
Проте є така категорія людей, до яких у мене ну аж ніяк не може бути нормальне людське ставлення. Отже, яких людей я не люблю:
Брехливі. Хронічно не переношу людей, які постійно обманюють. Причому часто помічаю, що зазвичай їхня брехня не несе жодної вигоди чи користі для самого брехуна. Для деяких людей брехня – це уже повсякденний атрибут, свого роду стиль життя. Вони брешуть на кожному кроці, інколи самі плутаються у своїй брехні і навіть починають у неї вірити. І найбільш кумедно, що коли вони починають розказувати чергову історію на зразок “як я пив горілку з прибульцем” або “Віталій Кличко мій троюрідний брат “, а ти кажеш, що це все вигадки, то ті у відповідь завзято б’ють себе у груди і починають клястися: “Це чистісінька правда, от не віриш, сам у них спитай.”
Горді (або ж пихаті). Часто зустрічаються такі, які вважають себе пупом Землі і думають, що всі їм мають кланятись і цілувати руки. Хоча зовсім недавно ця ж людина ходила з тобою до школи, вважала тебе своїм другом; вона сиділа з тобою за партою і списувала в тебе домашні завдання. А зараз, не те, що не привітається, а навіть і не гляне в твій бік. Проте не варто забувати, що як ти ставишся до людей, так і до тебе будуть ставитися.
Пустослівні. “Не кидай слів на вітер,” – так каже народна мудрість. Чим більше ти говориш і чим менше робиш, тим більше отримуєш зневагу людей до себе. Особливо яскравий приклад – наші депутати. На словах ми всі герої, а як прийде діло до міри, то починаються проблеми: то те заважає, то інше. Тому ніколи не обіцяй те, чого не зможеш зробити.
Корисливі. Ці люди живуть живуть лише задля себе. І вони ніколи нічого тобі просто так не зроблять, у всьому бачать якусь вигоду і просити у них допомоги марно. Лише за умови, що за цю допомогу ти добре віддячиш. До речі, таких людей ще можна назвати жадібними. У таких, зазвичай, дуже мало друзів. Воно й не дивно.
Не можу терпіти таких людей і навіть не можу зрозуміти їхньої поведінки. Думаю, не я один…
Життя цікавеMehanik`s blog
Партнери
І вправду – не один. Хоча, ІМХО, це їх проблеми – їх совісті та їхньої моралі. До цого списку можна додати лицемірів, пристосуванців та задолизів(терпіти таких не можу).
Кажуть, якщо хтось почав лизати Вам п*яти – притисніть до землі, поки не почав кусатися.
Хочу зауважити, що якось спостереження показали, що всі, хто брехав потім за то платять високу ціну. Якщо не всі, то принаймні ті, хто найбільше набрехав. Навіть якщо я прощають їм то легко і файно. Що не кажіть, злі вчинки караються.
брехня брехні різниця – це раз. тут нікуди не дінешься, хоч брехати, звісно, як правило не приємно…
щодо корисливості, о всі люди корисливі, чи то пак практичні…
якщо ти робиш щось начебто просто так, то все-одно ти очікуєшь на якусь подяку, і ця подяка для тебе має більшу вартість ніж шось матеріальне для інших.
Патрон, щодо корисливості, то ти правий в деякій мірі. Просто є такі екземпляри, які за мізерну поміч вимагають не знати яку подяку.
Мар’яна, безумовно, зло карається. От тільки коли це станеться і чи змінить ця кара їхню поведінку – не відомо.
я мабуть не досить точно висловився. Не подяка, а почуття вдячності. його не можна вимагати, на нього можна розраховувати, хоча я тебе мабуть розумію.