Як не прикро, але любов не завжди триває все життя. Часто вона проходить, і разом з цим приходить кінець відносин. Існує безліч порад про те, як відродити любов, але це можливо лише в тому випадку, якщо почуття притупилися, але не зникли.
Що ж робити, якщо у Вашого партнера любов пройшла? По-перше, як це не сумно, відносини в яких любить лише один, не можуть принести щастя, а часто стають просто мукою. Тому не варто чіплятися за минуле, а потрібно постаратися розлучитися по-доброму.
Якщо Ви відчули, що відносини змінилися, то найкращий спосіб розібратися – це просто сісти і поговорити. Краще гірка правда … і якщо Ви її отримали, то не влаштовуйте істерик і сцен з гучними звинуваченнями («Ти мені все життя зламав (-ла)!» або «Я тобі все, а ти мені ..?»).
Не варто вмовляти людину залишитися ще, щоб він побачила, як Ви змінилися. Якщо його (її) почуття дійсно охолонули, то нічого вже не допоможе. Не треба принижуватися або, що ще гірше, діяти погрозами. Це тільки ще більше відштовхне від Вас людину.
По-друге, після розставання треба навчитися жити без нього (неї). Найкраще постаратися прибрати подалі ті речі, які Вам нагадують про цю людину. Мова не йде позбутися взагалі, тому що в цьому стані рука не піднімається викинути щось «рідне», та й не завжди можна тверезо оцінити, що дійсно може стати в нагоді.
Гарний спосіб взяти велику (або невелику) коробку і скласти туди фотографії, листівки та інші пов’язані з ним (нею) речі (все, що поки просто неможливо викинути), а потім прибрати цю коробку на дальню полицю, щоб не муляла очі. У неї також можна покласти записку, де Ви напишете йому (їй) прощальний лист.
Символічний спосіб – написати лист, де можна викласти все, що зараз відчуваєш, і спалити його. Якщо проявити фантазію, то можна придумати для себе особливий ритуал спалювання записки та позбавлення від речей.
Після розставання завжди необхідно чимось зайнятися, щоб не думати про предмет обожнювання. Проведіть генеральне прибирання, а ще краще зробіть невелику перестановку. Такі зміни допоможуть змінити і спосіб життя. До того ж обстановка буде менше нагадувати про минуле (наприклад «крісло біля вікна, в якому він любив сидіти»). Обстановку можна легко змінити, повісивши інші штори або змінивши чохол на дивані, кріслі. Покличте на допомогу друзів – так Ви і підтримку отримаєте, і впораєтеся швидше.
Навчіться відволікатися від сумних думок, щоб не потонути в їх потоці. Для цього можна зайнятися улюбленими справами: для когось це шопінг, для когось добове перебування в гаражі … Цілком можливо Ви скоро зрозумієте, що у Вас накопичилася маса незакінчених справ або нездійснених бажань. У Вас з’явиться можливість впритул зайнятися своїм хобі, про що раніше можна було тільки мріяти.
По-третє, не варто з головою кидатися в новий роман, якщо старі рани ще не загоїлися. Так Ви можете виявитися вже по інший бік проблеми, змусивши страждати вже іншої людину.
По-четверте, не намагайтеся повернути минуле. Воно тому так і називається, що вже пройшло. Не треба діставати людину дзвінками і листами. Перестаньте будувати плани після повернення коханого (коханої) або фантазувати на тему «ми знову разом». Якщо вже зовсім не під силу, заведіть зошит, де будете записувати свої думки. Часто буває так, що вихлюпування почуттів на папір (а не на екран монітора – це важливо) приносить полегшення. Не просто так кажуть: «папір все стерпить».
Треба мати на увазі, що почуття, здавалося, вже згаслі, раптом знову накривають. Це як морська хвиля під час відливу. Тому треба бути готовим і до того, що таке може статися і з Вами. Тому не вірте цим тимчасовим припливам. Вони лише останні хвилі в морі ваших почуттів, які скоро заспокояться.
Ще треба сказати, що час справді лікує. І що б не говорили навколишні з приводу того, що рана так і не заживе, не варто в це вірити. (Чули ж, що таке навіювання?) Просто кожному треба різну кількість часу для загоєння рани.
Природно, що це все мучить і нищить людину, тому треба спробувати розібратися в собі. Може, і любов вже пройшла, а ось егоїзм і образа від того, що Вас кинули, ще ні. Необхідно як слід розібратися в собі. Ви сильна людина, обов’язково впораєтеся.
І тоді в один прекрасний день Ви зрозумієте, що життя набуває нових, більш яскравих кольорів і пахне новими ароматами. І на горизонті спалахне нова любов, яка обов’язково принесе щастя.
За матеріалами: ШколаЖизни.ру Переклад: Mehanik
Сумна стаття, але кожне слово – чиста правда:)
Будемо сподіватись, що більшість просто прочитають статтю і не потрібно буде використовувати поради в реальному житті. Все буде добре:)
Нічого страшного. Час справді найкращий лікар. Трохи посумуєте та й пройде. А там дивись і нові стосунки і нове розчарування…
Самотренування внутрішньої філософії сприйняття “розлюбів” дуже хитра штука – має два боки, як і все інше зазвичай. Коли навчися пережити “мене розлюбили” і почнеш ставитися до цього філософсько-іронічно, тоді постає інший бік проблеми: як почати любити знову “так щоб сильно-сильно аж до болю”.
Бо коли вже навчився сприймати світ разом з усвідомленням існування “нелюбові” – тоді й кохання сприймається вже інакже, вже не так, як колись, коли було вперше. От така …, малята.
The Lex, в саме яблучко! дуже влучно висловив реалії кохання.
якщо розлюбив хтось – то була не любов, а сильне захоплення. якщо любив, але потім раптом щось змінилося (називається перейти на інший рівень) – стаєш спокійнішим, розважливішим – то це просто став цінувати людино по-іншому. виникає сильна залежність, яка дедалі сильніша, і просто стає дуже важко відмовитися від тієї людини, яку любив і любиш, але вже по-іншому. але якщо є розум, то завжди можна старатися “відновити” стару пристрасть – але то лише у випадку, якщо є бажання. от коли любиш – бажання обов’язково буде. і ще одне: себе в таких випадках треба любити менше, ніж кохану людину.
Ух, читав і згадував себе кілька років тому. Дуже влучно написано. Але буває старе кохання вертається і все знов стає файно, принаймі в мене так. Просто тре дати людині піти, а там вона сама подумає що краще.
как говорят – может этот человекникогда твоим и небыл, главное не останавливаться, ведь жизнь это путь
НА ЖАЛЬ ЦЕ ПРОСТО ПОРАДИ ПРОСТО СЛОВА. ЛЮДИНА ЯКА ПЕРЕЖИЛА РОЗЛУКУ З КОХАНИМ ПО СВОЕМУ ПЕРЕЖИВАЕ. ТАК ЩОСЬ Е ПОДИБНЕ З ЦИХ ПРИКЛАДИВ. НО КОЖНА ПО СВОЕМУ И ГОЛОВНЕ ЧАС. ЧАС ЗМИРИТИСЬ З ТИЕЮ РОЗЛУКУЮ. МОЖЛИВО ВИ БУДЕТЕ ЛЮБИТИ ВСЕ ЖИТТЯ ЦЬОГО У ВАС НИХТО НЕ ВИДБЕРЕ АЛЕ ЗМИРИТИСЬ ПОТРИБНИЙ ЧАС. КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА САМА ЗНАЙТИ ТЕ ЩО ПОМОЖЕ ИЙ ЖИТИ ДАЛИ.
Дуже не легко прийняти те, що у Нього закінчилось, а у Вас ще ні….тут потрібні титанічні зусилля….Друзі – це важлива підтримка!
І обов’язково треба пробачити – бо людина в образі дійсно нищить тільки себе!!
Кохайте і будьте коханими – це все життя!!
>Кохайте і будьте коханими – це все життя!!
Оце влучно сказано!
Знаєте,мене сьогодні кинув хлопець……..винна я ….
але мені дуже боляче,я його дуже кохаю,тай він мене теж….але вже разом нажаль не будемо………..ця стаття реально підтримує,но зараз я не можу сприймати те,що тут написано,тому що за своє кохання потрібно боротися,а не відпускати його!Життя ми будуємо,воно само не іде!!!………
Сумно то все, але куда діватися ,в кожного свої проблеми але таке найчастіше зустрічається від цього ніхто не застрахований.Гарна порада, але якщо б ми знали що це все закінчиться ні чим ми б навряд захотіли це все пробувати тому ,життя є життя ніхто не знає що чекає нас дальше.А от стосовно кохання найчастіше буває те що один любить а інша нє.Виходить хто ше кому потрібен .Треба бути готовим до всього самого найгіршого!хмм цікаво як пояснити от людина є тобі приємна всяке таке а потім щось стається ,міняється і вже не то але буде все добре а через деякий час як чужі люди як це назвати??
Хто б що не писав, але це на сам перед просто життя… А життя, це така хитра штука, ніхто і ніколи не зрозуміє…
Але що ж треба жити, і як боляче не буде від розчарувань, то все фігня порівняно з тим, що на ВАС чекає в майбутньому… Головне слухайте позитивну музику!!! Таку, щоб ВАС підіймала на 7 (хоча б) небо))) Бажаю всім ВЗАЄМНОГО КОХАННЯ!!!
Стаття просто супер, все точно і вірно, але…. інколи ми не завжди можемо і хочемо тверезо дивить на ті речі які відбуваються з нами. Але життя класна річ і тому потрібно сприймати все оптимістично.
Кохайте і будьте коханими
дякую,ця статття і Ваші коментарі мені дуже допомогли.хоч не надовго,але допомогли…
Ми були з ним 2 роки,я дуже любила і люблю його,і знаю що вні любив мене теж,ще недавно бачила його закохані очі,які так довго не хотіли мене відпускати,ще зовсім недавно він обймав мої ноги,стоячи на колінах і пропонував мені вийти за нього заміж….та останні м часом я з кожним разом бачила як все більше і більше холонуть його почуття…зі спокійної турботливої людини він перетворився на нервового егоїста,який кожного разу все більше і більше говорив мені речі,від яких мені хотілось померти…я не могла зрозуміти,чому коли мені потрібна підтримка,я ніколи її від нього не отримую,а тільки чую щось таке в що просто вуха не вірять!
зараз,я починаю розуміти та відпускати,він не винен що розлюбив,мені надзвичайно важко це казати,але віін не може це контролювати,ДРУЗІ,дякую за Ваші коментарі, тепер я розумію…..це життя,і саме головне:КОЛИСЬ ВСЕ БУДЕ ГРАТИ В ПРОТИЛЕЖНИХ ТОНАХ.ВОНИ НЕ ВИННІ,ЩО РОЗЛЮБИЛИ,І МИ НЕ ВИННІ ,ЩО НЕ ВТРИМАЛИ.
Свого часу мені б ця стання дуже допомогла… Тоді я наробила безліч дурниць, а слова тут і справді дуже правдиві і розумні. Пройшло два роки, а я ще й досі не можу змиритись, хоча мої нові стосунки тривають вже 1,5 року… На все свій час напевно=)
Просто потрібно перетерпіти і жити далі!!!!
Поради, можливо і хороші.Але!
Я бувала на двох сторонах.Це тяжко, особливо, коли людина тобі говорить, що все найкраще було повязане зі мною, але це все.Інше питання-відстань. Ми не списуємось, не здзвонюємось. Забуваю, але таж”хвиля”, буває, накриває. В нього зараз є інша, і я навіть не маю на думці руйнувати щось нове, уже їхнє. Напротивагу в мене з двома хл не склалось… Не склалось, але коли спільні знайомі згадають мимоволі його, однаково серце шалено починає бити… Можливо, рік це ще не такий термін.
А Lolita | 17/Січ/2011@10:56 pm це дуже важко!
Я з Андрієм була півроку. Не так багато, але й не мало…Він – баяніст із Тернополя, зараз, після закінчення київської консерваторії, живе у Києві,…Йому – 24. Двометровий, чорнявий з сірими великими очима. Я – просто художниця із Кривого Рогу, мені 22.
Згадую, перші зустрічі, як він приїжджав до мене з трояндами по 15 штук, казав, що я серед інших людей, наче найяскравіша зіронька,…як він просив мене вийти за нього заміж, добавляючи, що він це каже дуже обдумано, а я сказала: “Почекай….”Боже, навіщо я тоді відмовилася? Я згадую, як він носив мене на руках, пристрасно цілував і обіцяв зробити мене найщасливішою у всьому світі. Я згадую, як він казав, що ніколи не дозволить мені плакати і нікому не дасть в обіду….Що сталося – я не знаю, а ле все почало ломатися вже на 4-му місяці зустрічей..Почали менше бачитися, в нього добавилася четверта робота, тож почали й менше розмовляти по телефону, менше слів, менше стосунків і як наслідок він пропонує поставити крапку…Де все ділося? Що мені робити?Без нього я ніхто у цьому житті…..
Як же мені зараз боляче – він пішов, а з ним пішло все життя, всі думки, надії, сподівання, мрії…..Життя втратило сенс, не хочеться в таких муках жити…не вистачає сил…опускаються руки, катяться сльози, перехоплює дихання.
Я згадую, що спочатку я не любила його по справжньому, але на його почуття відповіла взаємністю, а зараз люблю, проте здається, зрозуміла я це занадто пізно…Господи, дай сил, в мене більше немає підтримки….
Те, що я написала – для мене наче остання сповідь….
Люди, бережіть своє кохання, бережіть один одного, будьте розумнішими: де треба – промовчіть, поступіться…!!! І кохайте, кохайте щиро, віддаючи свої почуття коханій людині до останньої краплі, живіть життям своїх коханих до останнього подиху, до останньої миті на цій землі…….
З повагою до всих, Лєна Левченко.
Гарна стаття ! Але в житті все набагато складніше ! Мене на днях кинув мій коханий ! Сказавши що така як я йому не потрібна ! А я ради нього пожертвувала своїми моральними принципами і своїм достоїнством- в повному розумсінні цього слова !!! Ми прожили разом 5 років. Він казав що любить мене ! І ми будемо разом- щоб це йому не коштувало ! А тепер він втішається в обіймах Настусі ! Я не вірю в Любов ! Нема на світі ніякої любові ! Всі тіки те і хочуть щоби використати- і все !
Я це пережила,ну ще не повністю,але дуже стараюся,хоча пройшло вже 2,5 роки…Було надзвичайно важко,…….От тільки є проблема…..Я досі не можу закохатися,хоча багато раз пробувала……І знаю,що ще скоро цього не буде…….
Всім дякую за коментарі……
Насправді такі статті дуже допомагають і підтримують. Починаєш розуміти, що ти не один, і справді, бодай трошки, але стає легше.
Я і досі не розумію що сталося… Зустрічались 4 роки… А одного дня слова… я покохав іншу… просто вибили землю у мене з-під ніг. В той момент, життя втрачає всякий сенс і жити просто не хочеться…А далі……. існування…..ріки сліз….Не можеш збагнути як так могло статись, бо сьогодні ти сенс його життя – а вже завтра нікому не потрібна…
Але час дійсно лікує. Дуже повільно ,як прикро, але гоїть кровоточиві рани.
Від щирого серця бажаю всім нам швидкого і безболісного одужання і світлого майбутнього!!!Хочеться вірити, що сьогоднішній біль є платою за завтрішнє щасливе життя!!!
ЩАСТИ УСІМ!!!
Розійшлись десь три роки тому, а з голови й досі викинути не можу. Адаптувався. живу нормально, веселюсь, але в суммі хоча б години 2 на день згадую всі ті минулі моменти. Було круто! є з чим порівняти, тому можна сказати, що було дійсно круто. І веселились разом, і сумували, переживали разом все. Сховати її речі не можу. Важко навіть їх торкнутись ). Дзвінками не надоїдаю. Телефоную тільки щоб привітати з днем народження (принципово). Вона ж дзвонить час від часу. Приблизно раз в 3 місяці. Говорим як чужі люди. Хоча прожили майже 5 років. можна сказати що живу від дзвінка до дзвінка. Багато, що з того часу змінилось. Та навіть можна сказати що все змінилось. А легше не стає. я до цього стану навіть так звик що не можу себе без нього уявити. Біль настільки сильний, що радує одне – думка, що якщо я переживу ЦЕ то потім зможу гори звернути. І ще цікава деталь – цей весь час постійно хочеться робити якісь дурниці про які я потім буду жаліти – кращого друга послати, чи зав.кафедрою. І сказати – а пішло воно все нах. І ти, і ти. Всі туда йдіть. Вот так. Хз може легше стане після цих слів. З днем св. Валентина!
Знаєте,народ,я вас так розумію….Мені зараз так непросто!Саме у цей момент….Ми з ним уже більше двох років…Ні,ми ніколи серйозно не зустрічалися…Це було просто якось так…ДЛЯ НЬОГО…Для мене-ні….І,навіть коли він бував з іншими,-я нічого не могла сказати,бо ми сейозно не зустрічались….Бували такі моменти,які без сліз радості не приходиться згадувати…бували й такі,після яких так боляче на душі!Я ще мала,мені 16 років….Багато хто говорить про те,що така любов,у такому віці проходить….О як я хочу,щоб це була не любов!Але весь час переконуюсь у протилежному…Я перед ним весь час принижуюся…з мене сміються…я пишу йому вірші….повідомлення….дзвоню з інших номерів,коли ми посварені,а сваримось ми дуже часто!ні,я б уже давно не надоїдала,але він сам дзвонить…а потім…..цей рік дуже важкий!мама поставила мене перед вибором:або він або вона….Я таємно вибрала його,але думаю чи варто?те,що я йому подобаюсь-це точно…а от чи любить він мене…?я знаю:таких історій безліч,але допоможіть мені!
корисна стаття. і, нажаль, я її прочитала також не з цікавості. а через потребу у підтримці.
мої стосунки тривали майже 4,5 роки…розійшлись майже 9 місяців тому. самі розумієте, як воно… нестерпний біль, нестерпне відчуття самотності, нестерпна думка про те. чи витримаєш ще один день таких мук…
друзі, звісно, були поруч і всі, як один переконували :”Забудь і відпусти!”…але в такому стані хочеться бути впертою і вірною вже втраченому коханню. хоча сама розумію, наскільки вони праві: я пожертвувала багато чим, щоб бути з ним, але тепер терплю всі принизливі слова, всі образи, всі жалюгідні вчинки…
але, знаєте, що цікаво? якщо б можна було подивитись на ситуацію збоку, ніби якийсь фільм з собою в головній ролі, то ми б хором засудили свою поведінку і зразу знайшлося б сотні варіантів виходу з цього замкнутого кола. та, нажаль…нажаль ми по цей бік екрану і повинні знаходити в собі сили, щоб жити далі…
до Марійка | 9/Бер/2011@10:30 Pm: а ти ніколи не питала його хто ти конкретно для нього? кохана людина чи просто хороший друг? якщо він не може дати чіткої відповіді, то точно не кохає тебе. кохав би – не крутив би з іншими, не змушував би страждати.
Мені 25, їй 21. Разом були 5 р., 4 міс. Майже ніколи не сварилися. Що сталось просто не знаю. Так дійсно почав приділяти їй менше часу через роботу та її навчання, мою лінь. Збирався на ній одружуватись. Купив колечко по аукціону близько року назад, а вони помилились адресою і воно їм повернулось. Купив друге, воно пропало по дорозі в Парижі. Третє мали передати якраз в четвер. А минулого тижня моя кохана сказала мені що треба розійтись. Що вона думала 2 місяці і вирішила. Колись казала що кохає мене більше, і це було щиро, а зараз бачу що її почуття до мене пропали. Я як той дурак, вірю що все буде добре і надіюсь, але думати крім неї ні про що не можу. Переконую себе що значить це не доля. Важко на душі. Час лікує, тому ….. Цінуйте людей яких щиро кохаєте бо потім будете жалкувати коли будете їх втрачати.
Я відчула розлуку і біль, коли він мене розлюбив. Я зустрічалася з ним 4 роки, я ним жила, та і далі живу і не можу нічого з тим зробити. А йому все одно, в нього є дівчина…але на справді я за нього дуже щаслива, бо знаю, що він десь там щасливий, посміхається і мені радісно, бо я жавжди хотіла і хочу щоб у нього було все окей, тому я відпустила не сказавши ні слова…….Але справа в тому,що він звинувачує мене коли у нього щось стається, а я не розумію чому, я ж не набридаю, я просто пішла з його життя………..він кожний раз старається зробити мені боляче( робить для того різні речі), а я далі не розумію чому, за що , за це, що так кохаю і бажаю щастя хоч не з собою…я не розумію…зовсім запуталась. Після кожного удару, я сміюся крізь сьози, бо не хочу щоб він бачив що я слабка, що я його кохаю – бо йому з мого кохання смішно, а Мені ТАК ХОЧЕТЬСЯ СКАЗАТИ Я ТЕБЕ КОХАЮ, але розумію, що йому це не потрібно, бо у нього інша….а я так….Але я все більше і більше його кохаю, но прекрасно розумію, що це невзаємно і ми ніколи не будемо разом…..от до цього я привикаю вже чотири місяці…….я просто його кохаю без ніяких причин, свої почуття я можу висловити тільки тут…..він все одно не прочитає…..Петя я тебе кохаю, вибач за це…….