Коментарі до Що робити, якщо вас розлюбили? http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/ Mehanik`s blog Sat, 05 May 2012 15:07:01 +0000 hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.3.2 Від: Оксана http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5306 Оксана Thu, 05 Jan 2012 20:55:22 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5306 Так це дуже все важко. Особливо коли немає підтримки. Читаю про вас і розумію що не тільки в мене одної на світі проблеми по цьому поводу. Я зустрічалася 3 роки, розійшлися мирно (тіпа друзі, але канешно що дружби ніякої бути не може) вже рік пройшов, а я безперестанно думаю про нього, живу лиш ним і надіюся що все повернеться. Часом думаю, що так буде завжди. Що я ніколи не зможу полюбити іншого і буду одинокою. А він живе далі і мабуть в нього вже все пройшло. Навіть ніколи не пише, як і не знає мене. Так боляче. Здається що трошки і більше не витримаю. Хочу щоб в нього було все добре, а як подумаю що не зі мною, то і жити не хочеться. Боляче коли розбиваються мрії. Так це дуже все важко. Особливо коли немає підтримки. Читаю про вас і розумію що не тільки в мене одної на світі проблеми по цьому поводу. Я зустрічалася 3 роки, розійшлися мирно (тіпа друзі, але канешно що дружби ніякої бути не може) вже рік пройшов, а я безперестанно думаю про нього, живу лиш ним і надіюся що все повернеться. Часом думаю, що так буде завжди. Що я ніколи не зможу полюбити іншого і буду одинокою. А він живе далі і мабуть в нього вже все пройшло. Навіть ніколи не пише, як і не знає мене. Так боляче. Здається що трошки і більше не витримаю. Хочу щоб в нього було все добре, а як подумаю що не зі мною, то і жити не хочеться. Боляче коли розбиваються мрії.

]]> Від: андріяна http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5259 андріяна Fri, 10 Jun 2011 15:52:52 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5259 Я відчула розлуку і біль, коли він мене розлюбив. Я зустрічалася з ним 4 роки, я ним жила, та і далі живу і не можу нічого з тим зробити. А йому все одно, в нього є дівчина...але на справді я за нього дуже щаслива, бо знаю, що він десь там щасливий, посміхається і мені радісно, бо я жавжди хотіла і хочу щоб у нього було все окей, тому я відпустила не сказавши ні слова.......Але справа в тому,що він звинувачує мене коли у нього щось стається, а я не розумію чому, я ж не набридаю, я просто пішла з його життя...........він кожний раз старається зробити мені боляче( робить для того різні речі), а я далі не розумію чому, за що , за це, що так кохаю і бажаю щастя хоч не з собою...я не розумію...зовсім запуталась. Після кожного удару, я сміюся крізь сьози, бо не хочу щоб він бачив що я слабка, що я його кохаю - бо йому з мого кохання смішно, а Мені ТАК ХОЧЕТЬСЯ СКАЗАТИ Я ТЕБЕ КОХАЮ, але розумію, що йому це не потрібно, бо у нього інша....а я так....Але я все більше і більше його кохаю, но прекрасно розумію, що це невзаємно і ми ніколи не будемо разом.....от до цього я привикаю вже чотири місяці.......я просто його кохаю без ніяких причин, свої почуття я можу висловити тільки тут.....він все одно не прочитає.....Петя я тебе кохаю, вибач за це....... Я відчула розлуку і біль, коли він мене розлюбив. Я зустрічалася з ним 4 роки, я ним жила, та і далі живу і не можу нічого з тим зробити. А йому все одно, в нього є дівчина…але на справді я за нього дуже щаслива, бо знаю, що він десь там щасливий, посміхається і мені радісно, бо я жавжди хотіла і хочу щоб у нього було все окей, тому я відпустила не сказавши ні слова…….Але справа в тому,що він звинувачує мене коли у нього щось стається, а я не розумію чому, я ж не набридаю, я просто пішла з його життя………..він кожний раз старається зробити мені боляче( робить для того різні речі), а я далі не розумію чому, за що , за це, що так кохаю і бажаю щастя хоч не з собою…я не розумію…зовсім запуталась. Після кожного удару, я сміюся крізь сьози, бо не хочу щоб він бачив що я слабка, що я його кохаю – бо йому з мого кохання смішно, а Мені ТАК ХОЧЕТЬСЯ СКАЗАТИ Я ТЕБЕ КОХАЮ, але розумію, що йому це не потрібно, бо у нього інша….а я так….Але я все більше і більше його кохаю, но прекрасно розумію, що це невзаємно і ми ніколи не будемо разом…..от до цього я привикаю вже чотири місяці…….я просто його кохаю без ніяких причин, свої почуття я можу висловити тільки тут…..він все одно не прочитає…..Петя я тебе кохаю, вибач за це…….

]]> Від: Назар http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5235 Назар Mon, 23 May 2011 19:01:35 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5235 Мені 25, їй 21. Разом були 5 р., 4 міс. Майже ніколи не сварилися. Що сталось просто не знаю. Так дійсно почав приділяти їй менше часу через роботу та її навчання, мою лінь. Збирався на ній одружуватись. Купив колечко по аукціону близько року назад, а вони помилились адресою і воно їм повернулось. Купив друге, воно пропало по дорозі в Парижі. Третє мали передати якраз в четвер. А минулого тижня моя кохана сказала мені що треба розійтись. Що вона думала 2 місяці і вирішила. Колись казала що кохає мене більше, і це було щиро, а зараз бачу що її почуття до мене пропали. Я як той дурак, вірю що все буде добре і надіюсь, але думати крім неї ні про що не можу. Переконую себе що значить це не доля. Важко на душі. Час лікує, тому ..... Цінуйте людей яких щиро кохаєте бо потім будете жалкувати коли будете їх втрачати. Мені 25, їй 21. Разом були 5 р., 4 міс. Майже ніколи не сварилися. Що сталось просто не знаю. Так дійсно почав приділяти їй менше часу через роботу та її навчання, мою лінь. Збирався на ній одружуватись. Купив колечко по аукціону близько року назад, а вони помилились адресою і воно їм повернулось. Купив друге, воно пропало по дорозі в Парижі. Третє мали передати якраз в четвер. А минулого тижня моя кохана сказала мені що треба розійтись. Що вона думала 2 місяці і вирішила. Колись казала що кохає мене більше, і це було щиро, а зараз бачу що її почуття до мене пропали. Я як той дурак, вірю що все буде добре і надіюсь, але думати крім неї ні про що не можу. Переконую себе що значить це не доля. Важко на душі. Час лікує, тому ….. Цінуйте людей яких щиро кохаєте бо потім будете жалкувати коли будете їх втрачати.

]]> Від: Atena http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5203 Atena Mon, 25 Apr 2011 15:09:27 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5203 корисна стаття. і, нажаль, я її прочитала також не з цікавості. а через потребу у підтримці. мої стосунки тривали майже 4,5 роки...розійшлись майже 9 місяців тому. самі розумієте, як воно... нестерпний біль, нестерпне відчуття самотності, нестерпна думка про те. чи витримаєш ще один день таких мук... друзі, звісно, були поруч і всі, як один переконували :"Забудь і відпусти!"...але в такому стані хочеться бути впертою і вірною вже втраченому коханню. хоча сама розумію, наскільки вони праві: я пожертвувала багато чим, щоб бути з ним, але тепер терплю всі принизливі слова, всі образи, всі жалюгідні вчинки... але, знаєте, що цікаво? якщо б можна було подивитись на ситуацію збоку, ніби якийсь фільм з собою в головній ролі, то ми б хором засудили свою поведінку і зразу знайшлося б сотні варіантів виходу з цього замкнутого кола. та, нажаль...нажаль ми по цей бік екрану і повинні знаходити в собі сили, щоб жити далі... до Марійка | 9/Бер/2011@10:30 Pm: а ти ніколи не питала його хто ти конкретно для нього? кохана людина чи просто хороший друг? якщо він не може дати чіткої відповіді, то точно не кохає тебе. кохав би - не крутив би з іншими, не змушував би страждати. корисна стаття. і, нажаль, я її прочитала також не з цікавості. а через потребу у підтримці.
мої стосунки тривали майже 4,5 роки…розійшлись майже 9 місяців тому. самі розумієте, як воно… нестерпний біль, нестерпне відчуття самотності, нестерпна думка про те. чи витримаєш ще один день таких мук…
друзі, звісно, були поруч і всі, як один переконували :”Забудь і відпусти!”…але в такому стані хочеться бути впертою і вірною вже втраченому коханню. хоча сама розумію, наскільки вони праві: я пожертвувала багато чим, щоб бути з ним, але тепер терплю всі принизливі слова, всі образи, всі жалюгідні вчинки…
але, знаєте, що цікаво? якщо б можна було подивитись на ситуацію збоку, ніби якийсь фільм з собою в головній ролі, то ми б хором засудили свою поведінку і зразу знайшлося б сотні варіантів виходу з цього замкнутого кола. та, нажаль…нажаль ми по цей бік екрану і повинні знаходити в собі сили, щоб жити далі…

до Марійка | 9/Бер/2011@10:30 Pm: а ти ніколи не питала його хто ти конкретно для нього? кохана людина чи просто хороший друг? якщо він не може дати чіткої відповіді, то точно не кохає тебе. кохав би – не крутив би з іншими, не змушував би страждати.

]]> Від: Марійка http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5126 Марійка Wed, 09 Mar 2011 20:30:16 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5126 Знаєте,народ,я вас так розумію....Мені зараз так непросто!Саме у цей момент....Ми з ним уже більше двох років...Ні,ми ніколи серйозно не зустрічалися...Це було просто якось так...ДЛЯ НЬОГО...Для мене-ні....І,навіть коли він бував з іншими,-я нічого не могла сказати,бо ми сейозно не зустрічались....Бували такі моменти,які без сліз радості не приходиться згадувати...бували й такі,після яких так боляче на душі!Я ще мала,мені 16 років....Багато хто говорить про те,що така любов,у такому віці проходить....О як я хочу,щоб це була не любов!Але весь час переконуюсь у протилежному...Я перед ним весь час принижуюся...з мене сміються...я пишу йому вірші....повідомлення....дзвоню з інших номерів,коли ми посварені,а сваримось ми дуже часто!ні,я б уже давно не надоїдала,але він сам дзвонить...а потім.....цей рік дуже важкий!мама поставила мене перед вибором:або він або вона....Я таємно вибрала його,але думаю чи варто?те,що я йому подобаюсь-це точно...а от чи любить він мене...?я знаю:таких історій безліч,але допоможіть мені! Знаєте,народ,я вас так розумію….Мені зараз так непросто!Саме у цей момент….Ми з ним уже більше двох років…Ні,ми ніколи серйозно не зустрічалися…Це було просто якось так…ДЛЯ НЬОГО…Для мене-ні….І,навіть коли він бував з іншими,-я нічого не могла сказати,бо ми сейозно не зустрічались….Бували такі моменти,які без сліз радості не приходиться згадувати…бували й такі,після яких так боляче на душі!Я ще мала,мені 16 років….Багато хто говорить про те,що така любов,у такому віці проходить….О як я хочу,щоб це була не любов!Але весь час переконуюсь у протилежному…Я перед ним весь час принижуюся…з мене сміються…я пишу йому вірші….повідомлення….дзвоню з інших номерів,коли ми посварені,а сваримось ми дуже часто!ні,я б уже давно не надоїдала,але він сам дзвонить…а потім…..цей рік дуже важкий!мама поставила мене перед вибором:або він або вона….Я таємно вибрала його,але думаю чи варто?те,що я йому подобаюсь-це точно…а от чи любить він мене…?я знаю:таких історій безліч,але допоможіть мені!

]]> Від: Alex http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5091 Alex Mon, 14 Feb 2011 15:08:05 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5091 Розійшлись десь три роки тому, а з голови й досі викинути не можу. Адаптувався. живу нормально, веселюсь, але в суммі хоча б години 2 на день згадую всі ті минулі моменти. Було круто! є з чим порівняти, тому можна сказати, що було дійсно круто. І веселились разом, і сумували, переживали разом все. Сховати її речі не можу. Важко навіть їх торкнутись ). Дзвінками не надоїдаю. Телефоную тільки щоб привітати з днем народження (принципово). Вона ж дзвонить час від часу. Приблизно раз в 3 місяці. Говорим як чужі люди. Хоча прожили майже 5 років. можна сказати що живу від дзвінка до дзвінка. Багато, що з того часу змінилось. Та навіть можна сказати що все змінилось. А легше не стає. я до цього стану навіть так звик що не можу себе без нього уявити. Біль настільки сильний, що радує одне - думка, що якщо я переживу ЦЕ то потім зможу гори звернути. І ще цікава деталь - цей весь час постійно хочеться робити якісь дурниці про які я потім буду жаліти - кращого друга послати, чи зав.кафедрою. І сказати - а пішло воно все нах. І ти, і ти. Всі туда йдіть. Вот так. Хз може легше стане після цих слів. З днем св. Валентина! Розійшлись десь три роки тому, а з голови й досі викинути не можу. Адаптувався. живу нормально, веселюсь, але в суммі хоча б години 2 на день згадую всі ті минулі моменти. Було круто! є з чим порівняти, тому можна сказати, що було дійсно круто. І веселились разом, і сумували, переживали разом все. Сховати її речі не можу. Важко навіть їх торкнутись ). Дзвінками не надоїдаю. Телефоную тільки щоб привітати з днем народження (принципово). Вона ж дзвонить час від часу. Приблизно раз в 3 місяці. Говорим як чужі люди. Хоча прожили майже 5 років. можна сказати що живу від дзвінка до дзвінка. Багато, що з того часу змінилось. Та навіть можна сказати що все змінилось. А легше не стає. я до цього стану навіть так звик що не можу себе без нього уявити. Біль настільки сильний, що радує одне – думка, що якщо я переживу ЦЕ то потім зможу гори звернути. І ще цікава деталь – цей весь час постійно хочеться робити якісь дурниці про які я потім буду жаліти – кращого друга послати, чи зав.кафедрою. І сказати – а пішло воно все нах. І ти, і ти. Всі туда йдіть. Вот так. Хз може легше стане після цих слів. З днем св. Валентина!

]]> Від: Mariya http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5083 Mariya Wed, 09 Feb 2011 13:11:56 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5083 Насправді такі статті дуже допомагають і підтримують. Починаєш розуміти, що ти не один, і справді, бодай трошки, але стає легше. Я і досі не розумію що сталося... Зустрічались 4 роки... А одного дня слова... я покохав іншу... просто вибили землю у мене з-під ніг. В той момент, життя втрачає всякий сенс і жити просто не хочеться...А далі....... існування.....ріки сліз....Не можеш збагнути як так могло статись, бо сьогодні ти сенс його життя - а вже завтра нікому не потрібна... Але час дійсно лікує. Дуже повільно ,як прикро, але гоїть кровоточиві рани. Від щирого серця бажаю всім нам швидкого і безболісного одужання і світлого майбутнього!!!Хочеться вірити, що сьогоднішній біль є платою за завтрішнє щасливе життя!!! ЩАСТИ УСІМ!!! Насправді такі статті дуже допомагають і підтримують. Починаєш розуміти, що ти не один, і справді, бодай трошки, але стає легше.
Я і досі не розумію що сталося… Зустрічались 4 роки… А одного дня слова… я покохав іншу… просто вибили землю у мене з-під ніг. В той момент, життя втрачає всякий сенс і жити просто не хочеться…А далі……. існування…..ріки сліз….Не можеш збагнути як так могло статись, бо сьогодні ти сенс його життя – а вже завтра нікому не потрібна…
Але час дійсно лікує. Дуже повільно ,як прикро, але гоїть кровоточиві рани.
Від щирого серця бажаю всім нам швидкого і безболісного одужання і світлого майбутнього!!!Хочеться вірити, що сьогоднішній біль є платою за завтрішнє щасливе життя!!!
ЩАСТИ УСІМ!!!

]]> Від: Камілла http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5075 Камілла Thu, 03 Feb 2011 16:29:54 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5075 Я це пережила,ну ще не повністю,але дуже стараюся,хоча пройшло вже 2,5 роки...Було надзвичайно важко,.......От тільки є проблема.....Я досі не можу закохатися,хоча багато раз пробувала......І знаю,що ще скоро цього не буде....... Всім дякую за коментарі...... Я це пережила,ну ще не повністю,але дуже стараюся,хоча пройшло вже 2,5 роки…Було надзвичайно важко,…….От тільки є проблема…..Я досі не можу закохатися,хоча багато раз пробувала……І знаю,що ще скоро цього не буде…….
Всім дякую за коментарі……

]]> Від: Ірина http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5072 Ірина Tue, 01 Feb 2011 16:31:38 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5072 Гарна стаття ! Але в житті все набагато складніше ! Мене на днях кинув мій коханий ! Сказавши що така як я йому не потрібна ! А я ради нього пожертвувала своїми моральними принципами і своїм достоїнством- в повному розумсінні цього слова !!! Ми прожили разом 5 років. Він казав що любить мене ! І ми будемо разом- щоб це йому не коштувало ! А тепер він втішається в обіймах Настусі ! Я не вірю в Любов ! Нема на світі ніякої любові ! Всі тіки те і хочуть щоби використати- і все ! Гарна стаття ! Але в житті все набагато складніше ! Мене на днях кинув мій коханий ! Сказавши що така як я йому не потрібна ! А я ради нього пожертвувала своїми моральними принципами і своїм достоїнством- в повному розумсінні цього слова !!! Ми прожили разом 5 років. Він казав що любить мене ! І ми будемо разом- щоб це йому не коштувало ! А тепер він втішається в обіймах Настусі ! Я не вірю в Любов ! Нема на світі ніякої любові ! Всі тіки те і хочуть щоби використати- і все !

]]> Від: Helen http://mehanik.net.ua/2010/05/26/scho-robyty-yakscho-vas-rozlyubyly/comment-page-1/#comment-5071 Helen Mon, 31 Jan 2011 16:36:26 +0000 http://mehanik.net.ua/?p=1462#comment-5071 Я з Андрієм була півроку. Не так багато, але й не мало...Він - баяніст із Тернополя, зараз, після закінчення київської консерваторії, живе у Києві,...Йому - 24. Двометровий, чорнявий з сірими великими очима. Я - просто художниця із Кривого Рогу, мені 22. Згадую, перші зустрічі, як він приїжджав до мене з трояндами по 15 штук, казав, що я серед інших людей, наче найяскравіша зіронька,...як він просив мене вийти за нього заміж, добавляючи, що він це каже дуже обдумано, а я сказала: "Почекай...."Боже, навіщо я тоді відмовилася? Я згадую, як він носив мене на руках, пристрасно цілував і обіцяв зробити мене найщасливішою у всьому світі. Я згадую, як він казав, що ніколи не дозволить мені плакати і нікому не дасть в обіду....Що сталося - я не знаю, а ле все почало ломатися вже на 4-му місяці зустрічей..Почали менше бачитися, в нього добавилася четверта робота, тож почали й менше розмовляти по телефону, менше слів, менше стосунків і як наслідок він пропонує поставити крапку...Де все ділося? Що мені робити?Без нього я ніхто у цьому житті..... Як же мені зараз боляче - він пішов, а з ним пішло все життя, всі думки, надії, сподівання, мрії.....Життя втратило сенс, не хочеться в таких муках жити...не вистачає сил...опускаються руки, катяться сльози, перехоплює дихання. Я згадую, що спочатку я не любила його по справжньому, але на його почуття відповіла взаємністю, а зараз люблю, проте здається, зрозуміла я це занадто пізно...Господи, дай сил, в мене більше немає підтримки.... Те, що я написала - для мене наче остання сповідь.... Люди, бережіть своє кохання, бережіть один одного, будьте розумнішими: де треба - промовчіть, поступіться...!!! І кохайте, кохайте щиро, віддаючи свої почуття коханій людині до останньої краплі, живіть життям своїх коханих до останнього подиху, до останньої миті на цій землі....... З повагою до всих, Лєна Левченко. Я з Андрієм була півроку. Не так багато, але й не мало…Він – баяніст із Тернополя, зараз, після закінчення київської консерваторії, живе у Києві,…Йому – 24. Двометровий, чорнявий з сірими великими очима. Я – просто художниця із Кривого Рогу, мені 22.
Згадую, перші зустрічі, як він приїжджав до мене з трояндами по 15 штук, казав, що я серед інших людей, наче найяскравіша зіронька,…як він просив мене вийти за нього заміж, добавляючи, що він це каже дуже обдумано, а я сказала: “Почекай….”Боже, навіщо я тоді відмовилася? Я згадую, як він носив мене на руках, пристрасно цілував і обіцяв зробити мене найщасливішою у всьому світі. Я згадую, як він казав, що ніколи не дозволить мені плакати і нікому не дасть в обіду….Що сталося – я не знаю, а ле все почало ломатися вже на 4-му місяці зустрічей..Почали менше бачитися, в нього добавилася четверта робота, тож почали й менше розмовляти по телефону, менше слів, менше стосунків і як наслідок він пропонує поставити крапку…Де все ділося? Що мені робити?Без нього я ніхто у цьому житті…..
Як же мені зараз боляче – він пішов, а з ним пішло все життя, всі думки, надії, сподівання, мрії…..Життя втратило сенс, не хочеться в таких муках жити…не вистачає сил…опускаються руки, катяться сльози, перехоплює дихання.
Я згадую, що спочатку я не любила його по справжньому, але на його почуття відповіла взаємністю, а зараз люблю, проте здається, зрозуміла я це занадто пізно…Господи, дай сил, в мене більше немає підтримки….
Те, що я написала – для мене наче остання сповідь….
Люди, бережіть своє кохання, бережіть один одного, будьте розумнішими: де треба – промовчіть, поступіться…!!! І кохайте, кохайте щиро, віддаючи свої почуття коханій людині до останньої краплі, живіть життям своїх коханих до останнього подиху, до останньої миті на цій землі…….
З повагою до всих, Лєна Левченко.

]]>