Це, напевно завершальна в цьому році серія фактів про мене 
1. Насправді я живу не в Луцьку, а в селі, яке з ним межує.
2. Мій рекорд розмови по мобільному телефону – 4 години.
3. Колись в дитинстві мені подарували папугу, але коли мені набридло за нею доглядати, то випустив пташку на волю.
4. В основному люблю слухати рок (переважно український – Мотор’ролла, Друга ріка, Океан Ельзи).
5. Я стараюсь ніколи нічого не планувати, бо часто буває, що всі плани летять шкереберть. Читати далі »
Ну що ж, схоже, що публіці сподобались мої факти, навіть у Блогорідері про них згадали. А значить пишу наступні, хоча, признаюсь, ці якось важче мені далися
1. Найбільш пам’ятний подарунок у моєму житті – комп’ютер.
2. За чотири роки я змінив 4 мобільних оператора: djuice, kyivstar, umc та beeline. Останнім я користуюсь уже 2 роки.
3. Зі своєю другою дівчиною я зустрічався всього 4 дні.
4. Останнім часом я став дуже лінивим.
5. В дитинстві в різні роки я мріяв стати журналістом, перекладачем, письменником або ж ведучим на ТБ. Читати далі »
Прийшов час трохи припідняти завісу стосовно мене особисто Я думаю всі вже бачили моє фото в Українській блогосфері? А тепер наведу кілька фактів про себе. Усі вони викладені хаотично, але усі стосуються мене.
1. Зовні я виглядаю досить серйозним, але насправді я весела і компанійська людина.
2. Я ніколи не був у Києві.
3. Я закінчив школу лише з однією вісімкою (а так все 10, 11,12), причому срібної медалі я не маю.
4. У футбольному сезоні 2003/2004 рр. я не пропустив жодного домашнього матчу за участю футбольного клубу “Волинь”.
5. Після того як я в грудні 2006 року напився так, що ледве добрався додому, більше не вживаю горілки. Читати далі »
Читаючи “Роксолану”, зустрів опис ідеалу жіночої вроди, який був у XVI ст. Його описував італійських художник Фіренцуола:
“Волосся лагідно-золоте з бронзовим відтінком, густе й довге. Чоло має бути удвічі ширше за висоту. Шкіра сліпучо-ясна, але не мертвої білості. Брови темні, шовковисті, найгустіші посередині, вужчі по краях. Білки очей блакитні, рогівка темна. Саме око має бути велике й випукле, найкращі повіки білі, з майже невидимими рожевими прожилками. Вії не занадто густі, не занадто довгі і не занадто темні. Вухо середньої величини, міцне й гарної форми. Ніс, який визначає красу профілю, повинен лагідно й рівномірно звужуватися догори, коло насада хряща може бути трохи вищий, але не так, щоб мав рисунок орлиного, який жінкам не личить. Уста ліпше малі, але ні випнуті, ні пласкі. Губи не дуже вузькі і гарно стулені. Зуби мають бути не занадто дрібні, гарно розташовані, барви слонової кістки. Підборіддя округле, не стесане й не шпичасте. Шия біла й кругла, ліпше довга, ніж коротка”.
Ідеальних людей, як правило, не буває. Та й звідки вони візьмуться, коли навколо переважає один негативізм. І з цим треба змиритися – намагатися з розумінням ставитися до недоліків людей (маю на увазі внутрішніх – їхній характер, поведінку).
Проте є така категорія людей, до яких у мене ну аж ніяк не може бути нормальне людське ставлення. Отже, яких людей я не люблю:
Брехливі. Хронічно не переношу людей, які постійно обманюють. Причому часто помічаю, що зазвичай їхня брехня не несе жодної вигоди чи користі для самого брехуна. Для деяких людей брехня – це уже повсякденний атрибут, свого роду стиль життя. Читати далі »
Гра “Наближча книга” наштовхнула мене на думку “А які ж насправді книги мають бути у кожного українця?” Я зміг виділити 5 обов’язкових книг, які повинні бути в оселі українця.
1. Біблія – книга книг або бестселер світу. Біблія вчить нас духовних та моральних цінностей. Вона дає нам відповіді на всі питання життя. Ну, і вона є радником у скрутну хвилину. Перевірено на собі, коли важко на душі – варто прочитати кілька сторінок з Біблії і відразу стає легше. У кожного християнина вона повинна бути.
2. Кобзар – книга українського генія всіх часів і народів Т.Г. Шевченка, борця за незалежність і свободу України. Його творами будуть захоплюватись вічно. А мати збірку його поезій – обов’язок свідомого українця. Читати далі »
На днях був на весіллі. Нічого особливого. От тільки мене бентежила різниця у віці молодят. Йому – 25, їй – 35. Не знаю, як на мене, то нічого з цього не вийде. Дай Бог, щоб у них все було добре, але я думаю, що такі шлюби не бувають вдалими. Тим більше, коли на 10 років старша саме жінка. Про такі випадки чув не раз. Спочатку все ніби добре і класно, а років десь так через десять різниця у віці особливо проявляється і уже задумуються “А для чого мені такий старий чоловік (стара жінка)?”, і тут починаються походеньки “на ліво”. А там вже й до розлучення недалеко. Може й не завжди так, але саме про такі випадки я найчастіше чув. Читати далі »
Один мій друг прислав мені на e-mail слайди. Я спершу думав, що це набридлі всім “листи щастя”, типу, “розішли це 20 людям і тоді тобі буде щастя…” Аж ні. Це слайди, які заставляють хоч трошки, та все ж змінити своє ставлення до життя. Тому вирішив декілька із них розмістити на блозі. Гадаю, варто задуматись…
Чи є що-небудь, що тобі не подобається й обурює тебе……? Читати далі »
Знаєте, мені дуже цікаво яка буде у мене робота, бо, чесно кажучи, я не знаю. Спеціальність, на якій я вчуся має назву “Професійне навчання. Комп’ютерні технології в управлінні і навчанні.” Тут ми вивчаємо багато профілюючих предметів, зокрема Програмування (Delphi, Assembler), Web-дизайн і мультимедіа (Dreamwever, Flash, Adobe Photoshop), комп’ютерну графіку (AutoCAD, Компасс), комп’ютерні мережі, обладнання та пристрої, педагогіка та багато інших.
Тобто, це дає доволі широкий вибір професії і я можу бути і педагогом, і інженером, і програмістом, і web-дизайнером, і системним адміністратором… Це теоретично, а якщо практично, то я й не знаю в якому напрямку рухатись. Дуже важко обрати. Ну, скоріш за все, програміст з мене не вийде, бо знання програмування у мене на початковому рівні. Педагогом теж навряд чи, бо тут уже важко морально, хоча все може бути. Більше схиляюсь до web-дизайну, але тут одними знаннями Dreamwever’а, Flash’а, Photoshop’а не обійдеться. Ну і, відповідно, потрібно мати дизайнерське бачення.
Не знаю, не знаю…. А може моя професія взагалі не буде пов’язана з комп’ютером?.. З часом буде видно…
Так повелося, що цивільний шлюб у нас не схвалюється. Вважається, що для того, щоб Він і Вона жили разом, потрібен штамп в паспорті. Я за, але є одне але… Перед тим як узаконити стосунки необхідно деякий час (напевно, вистачить і місяць) прожити разом. Ближче пізнати один одного в побуті. Одна справа просто зустрічатися, а зовсім інша, коли ти живеш з людиною, бачиш як вона ставиться до тебе, як поводить себе вдома і т.д. На мою думку це ефективно, бо тоді зможеш більш-менш побачити “плюси” і “мінуси” сімейного життя.
Можливо, моя думка є хибною, бо власного досвіду стосовно цього не маю. Тому хотілося б дізнатися Ваше ставлення.
