Життя цікавеMehanik`s blog

Ну ось і настав цей день. Рівно 21 рік тому я з’явився на світ. Сьогодні мені прибавився ще один рік. Дитинство уже позаду, а доросле життя якраз набуває свого розмаху. А ще так хочеться хоч трішки побути дитиною. Хочеться повернутися у ті часи, коли у тебе не було жодних проблем (ну окрім дитячих, звісно), купа іграшок і море вільного часу … Хм, дивна річ, а в дитинстві я хотів якомога скоріш стати дорослим, незалежним… Ну та менше з тим.
21 – це той вік, коли наступають нові зміни. І, надіюсь, ці зміни на краще. Життя тільки починається

Майже кожен скаже, що аборт в жодному разі робити не можна. Я погоджуюсь із цим твердженням, але не повністю. Тому що є такі випадки, на мою думку, коли аборт – єдиний вихід.
Ну, наприклад, коли жінка (дівчина) хвора на СНІД. А це значить, що її дитина приречена стати інфікованою.
Причиною аборту може служити згвалтування. Для чого народжувати дитину, якщо вона по-перше небажана, а по-друге, зачата в муках?
На жаль, буває й таке, коли наперед відомо, що майбутню дитину немає за що утримувати (немає грошей). Або ж буває ще й гірше – майбутня мама – наркоманка чи “алкоголічка”.
Ну і, напевно, аборт потрібно зробити й тоді, коли ні він ні вона не хочуть дитини…
Але кожен з перелічених мною випадків має свої ньюанси і тому перш ніж переривати вагітність потрібно добре подумати чи варто позбавляти життя майбутньої дитини. Тим більше, що це гріх, а, як відомо, за гріхи рано чи пізно потрібно буде розплачуватися…

Нещодавно зустрів давнього друга. Він 3 роки тому переїхав в інший район міста, відтоді ми й не бачились. І яким же було моє здивування, коли я почув, що він розмовляє російською. На запитання: “Чому?”, він відповів: “В нашем районє всє пацани говорят по-рускі. Поетому, чтоби влітса в іх калєктів я тоже пєрєшол на русскій”.
Мене це, чесно кажучи, вразило. Чому люди вважають російську мову крутішою за українську? Чим вона краща української?
Та ще якби й дійсно говорили по-російськи, а то вживають час від часу українські слова, неправильно вимовляють російські. Та якби він потрапив в Росію, то там би його за володіння “рускім язиком” засміяли б. Читати далі »

Робота промоутером – це один із способів заробітку студента. Промоутер – це фахівець із впровадження й просування товарів і послуг. Обов’язки промоутера полягають в умінні грамотно спілкуватися й пропонувати той або інший вид послуг відвідувачам магазинів, виставок, презентацій або просто перехожим людям. Беручи участь у промоакції, промоутер розповідає клієнтам про продукт, відповідає на їхні питання, роздає рекламні матеріали або пробні зразки. Головне завдання промоутера – зацікавити рекламованою продукцією якнайбільше людей. Читати далі »

Агітатором я став по простій причині – додатковий заробіток. Під час передвиборчої агітації (2006 р.) чимало студентів заробляли гроші завдяки партіям.
Я був агітатором від “Нашої України” (не сприйміть це за рекламу). Моя робота полягала не тільки у поширенні агітматеріалів, а й у проведенні соціологічного опитування.
Ми працювали парами. Нашим завданням було за 2 тижні обійти всі квартири ввіреної нам території і провести невеличке опитування. Питання були такого плану: “Чи підете ви на вибори?”, “За кого плануєте голосувати?”, “Як ви ставитеся до блоку “Наша Україна”?”.
Скажу чесно, спочатку було якось ніяково ходити по квартирах і розпитувати людей. Читати далі »

Мені лише 20, але я уже спробував себе на трьох роботах. Це можна сказати були неофіційні роботи, бо трудових договорів я не укладав. Але досвід є досвід, хоч і не значний та все ж, пригодиться.
Отже, досвід перший – спортивний оглядач. Вчився я тоді в 10-му класі. Потрапила мені до рук газета “Відчуй бриз”. Це всеукраїнська газета учнівської молоді (не знаю чи зараз вона існує). Там я прочитав оголошення, в якому повідомлялося, що газета запрошує до співпраці активних учнів до співпраці. А так як я тоді цікавився футболом, то подумав, що зміг би вести футбольну сторінку. Я написав листа в газету і через деякий час отримав запрошення в редакцію. Так все і почалось. Читати далі »

Що для вас є щастя? Кожен щастя трактує по-своєму. Для мене щастя, це в першу чергу здоров’я. Тому що коли людина хвора, то вона почувається нещасною. І здоров’я не лише своє, але й близьких.
Щастя – це тоді, коли тебе люблять, і, звичайно, коли любиш ти.
Щастя – це коли у тебе є справжні друзі, які завжди готові допомогти тобі у скрутні хвилини.
Щастя – це сім’я і затишок.
Гроші – це теж щастя. Хоч і кажуть, що гроші – це зло, але коли їх немає, то не будеш повністю щасливий.
Ще можна багато перелічувати понять щастя, але я назвав найголовніші для себе.
Чи вважаю я себе щасливим? Напевно, що так. Звичайно, не на всі 100%, але так на 80 – це точно.

Інколи бувають моменти, коли життя втрачає сенс. Буває, що практично не хочеться жити. Здається, що всі проти тебе, що нікому ти не потрібний і т.д. Напевно, у кожного виникали такі думки. Багатьом набридало життя і хотілося його зупинити. Але щоб там не трапилося, ніколи не думайте про самогубство. Смерть – це не вихід. Кожну проблему можна якось вирішити.
Кажуть, час лікує. І це дійсно так. Пройде трохи часу і у вас все налагодиться. Так влаштоване життя. За чорною смугою обов’язково наступає біла. Просто треба навчитись переборювати в собі ці труднощі, які виникають в житті. Потрібно бути сильним. Сильним морально. І тоді жодна неприємність вас “не зламає”.

Не знаю чому, але мене уже не тяне на комп’ютерні ігри. Пам’ятаю, як тільки у мене появився комп’ютер, то я днями й ночами не відходив від нього.
Спочатку я грав Manhunt. Трохи кровава гра, але мені подобалась. Суть гри полягала в тому щоб вибратися з якогось там закинутого міста вбиваючи по дорозі всяких покидьків. Особливо подобалась вона мені своїм чорним гумором. Потім була гра Contract Jack. В ній теж потрібно було повбивати усіх ворогів. Правда тут було уже менше кривавих сцен. Пройшовши повністю цю гру повністю, “підсів” на GTA: Vice City. Оце вже повне задоволення. Хто грав, той зрозуміє. Ця гра стала однією з улюблених. Суть гри, думаю, не потрібно розповідати. В день я проходив по 3-4 місії. Пізніше почав “ганяти” в NFS. Читати далі »

Чи вірите ви в гороскопи? Я уже тривалий час в це не вірю. Переконався на власному досвіді, що все це дурниці.
Прочитав одного разу, що я виграю в лотерею. Я з радісним передчуттям побіг до кіоску національної лотереї і купив білети “Лото-Забави”. Купив аж 3 штуки, щоб не “пролетіти”. Настав день розігражу, – і що ви думаєте? Виграв? А дзуськи. 9 гривень викинув коту під хвіст.
Ну, але думаю, ладно, може не ту лотерею купив. Через деякий час читаю наступний гороскоп на тиждень. Написано: “четвер проведіть на свіжому повітрі з коханою людиною”. Ну я вже собі запланував, що саме так і зроблю. Ага. Не тут то було. В четвер весь день лив дощ.
Ну і остаточно я розчарувався в гороскопах коли прочитав, що субота – сприятливий день для покупок. А я саме збирався купити собі флешку. Вирішив – купив… Рівно через місяць моя флешка накрилась…
І вір після всього цього у гороскопи…